Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі

21 березня, в день весняного рівнодення відзначається Всесвітній день поезії. Згідно резолюції 30-ї сесії ЮНЕСКО, яка проходила в 1999 році в Парижі, було прийнято рішення щорічно відзначати Всесвітній день поезії.Основна ідея цього свята полягає у збереженні зникаючих мов, розвитку літературного жанру, поширенні поетичного руху в усьому світі. Вважається, що перший поетичний твір був написаний у 23 столітті до нашої ери. Це вірші-гімни аккадської принцеси і верховної жриці, відомої як Енхедуанна. Гімни Енхедуанни вважалися священними. Віршована форма аж до епохи Відродження шанувалася в Європі як одна з основних умов краси і була практично єдиним інструментом перетворення слова на мистецтво.

В Україні Всесвітній день поезії відзначають на державному рівні. У літературних музеях проходять лекції, що піднімають тему поетичної спадщини і сучасних ідей. У бібліотеках проводять презентації літературних новинок. У засобах масової інформації публікують вірші найбільш талановитих майстрів художнього слова, розкриваючи перед читацькою аудиторією нові тенденції у розвитку поезії. До цього чудового дня в бібліотеці підготовлена дегустація поетичних новинок «Поезія-це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». Мета заходу - це привернути увагу до творчої спадщини українських поетів, показати улюблені вірші: Тараса Шевченка, Ліни Костенко, Лесі Українки,Наталії Погребняк, Юрія Хмелевського та інших. Їхні поетичні твори порушують різні соціальні проблеми нашого життя, розкривають найпотаємніші почуття і думки людини.

Майстер поетичного слова

90 років від дня народження Ліни  Костенко 

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930р. в м. Ржищеві на Київщині. У 1936p. родина переїхала до Києва, де закінчила середню школу. Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному інституті ім. О. М. Горького, який закінчила 1956р. Ліна Костенко була однією з перших молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50—60-х років. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я серед визначних майстрів української поезії. Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її дальший розвиток. За роман у віршах «Маруся Чурай»,  в 1987p. була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. Видатній сучасній поетесі належать також збірка поезій «Сад нетанучих скульптур» (1987) та збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987). Живе та працює Ліна Костенко в Києві.

В бібліотеці до цієї дати був зроблений бібліографічний огляд «Майстер поетичного слова», де були представлені твори видатної поетеси.

Рідна мова поетична і пісенна

Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.

21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Це особливе свято. Адже мова – це скарб народу.

 З цієї нагоди до нашої бібліотеки завітали учні 1 класу з учителями  Бабій А.І. та Ткачук А.В. на мовознавчу мандрівку «Рідна мова поетична і пісенна». Діти слухали про історію відзначення свята, його значення для збереження та розвитку мов світу та нашої рідної української мови. На заході учні декламували українські вірші та читали  оповідання, розглядали книги українських письменників. Рідна мова для кожної людини – це те джерело, з якого вона черпає свою енергію, життєву силу, що передається віками, з покоління в покоління цілим народом, рідним краєм.

Герої нашого часу

.  А сотню вже зустріли небеса…                   

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду сотник—молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній, сивий-сивий…

І рани їхні вже їм не болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла.

                                        Л. Максимлюк,

20 лютого 2014 року під час Революції Гідності у Києві силовики розстрілювали протестувальників. Всього за день було до сотні жертв, яких назвали «Небесною Сотнею». Цей день став переломним у ході подій Революції Гідності. 

В бібліотеці до цієї дати був проведений відео- огляд «Герої нашого часу». Учні школи передивилися фільм « Небесна Сотня», де дізналися які події відбувалися того страшного дня. Бібліотекар зробила перегляд літератури про «Небесну Сотню».

Все любов’ю зміряно до дна

День Святого Валентина,
І за вікном одна картина.
Всі з букетами ідуть,
І любов усім несуть.
Я тебе в цей вітаю,
Своє серце відправляю.
Все ж бувають чудеса:
Було серце – стало два.

У День святого Валентина найдорожчим людям дарують валентинки у вигляді серця – всесвітньо визнаного символу любові. До цієї дати в бібліотеці відбувся майстер – клас по виготовленню валентинок. Діти проявили творчу фантазію, із великим задоволенням власними руками виготовили різні валентинки у вигляді сердечок. У свої роботи вони вклали частинку своєї душі, свою любов і щирість.

Кохання – це вічність, кохання – це час,
Воно незабутнє для нас,
Ми будемо разом, я вірю у це,
Із Днем Валентина вітаю тебе.

Крути, Крути…Довік не забути.

Сто два роки тому відбулася подія , яка стала символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність. 29 січня 1918 року юні добровольці віддали своє життя, щоб захистити Київ від наступу більшовиків. На жаль, історія має здатність повторюватися… І сьогодні кращі сини стають на захист українських кордонів. Крути – героїчна мить на сторінках історії України. Вогонь героїзму запалений студентами 29 січня 1918 року під Крутами й далі горить і буде горіти в серцях майбутніх поколінь. До цієї дати в бібліотеці пройшов історичний екскурс «Крути. Крути… Довік не забути. Для присутніх було здійснено мандрівка в минуле сторінками трагічної історії нашого народу. Переглянули фільм «Крути.1918».

Сповідаю жалобу сумну

Пройду не раз відомими шляхами,

Де страх в повітрі висне до цих пір,

І хоч усе вже поросло мохами,

Його ніхто забути не зумів.

Це Голокост – всього одне лиш слово,

Та його сенс – пекучий болі жар,

Вбивали всіх!.. старого і малого,

І мало хто життя порятував.

Дивились в вічі, не щеміло серце,

Пуста душа і всі думки пусті,

«Як можеш ти стрілять? Скажи, убивце!

Вони ж прийдуть до тебе уві сні.»

27 січня у всьому світі відзначається День пам’яті жертв Голокосту. В цей день у 1945 році було звільнено в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц - Біркенау в Освенцімі.

 Доки жива людська пам'ять, трагедію Голокосту слід не забувати. Людство мусить пам’ятати про мільйони ні в чому не повинних євреїв і представників інших національностей, про чоловіків, жінок і дітей, яких було знищено варварськими методами,в роки другої світової війни.

До цієї скорботної дати в бібліотеці організовано виставку – реквієм « Сповідаю жалобу сумну».
Тепер, коли Голокост відходить у минуле, нинішнє покоління має продовжити естафету пам’яті і відстоювати гідність людини та докласти зусиль до недопущення геноциду і злочинів проти людяності.