Голод в Україні: сторінки історії

Це остання хлібина, остання…   

Очі горем налиті вщерть,
Батько й діти не їли зрання,
Це остання хлібина, остання.
Після неї – голодна смерть.

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

В бібліотеці пройшов урок – реквієм « Голод в Україні : сторінки історії». Під час заходу учні розповідали  сумні історії того часу, читали вірші, передивилися страшні уривки з документальних фільмів про ті жахіття. Бібліотекарем була оформлена книжкова виставка, де представлено документи та публікації про геноцид української нації, спогади очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним режимом. 

 

Майдан Гідності - нескорені герої

Піднялась Україна з колін                      

І більше не буде терпіти!
Не йтиме до зайд на поклін,
Бо стали вже іншими діти.
Піднялась Україна з колін,
Знамення прийшло довгождане.
На спротив набатом б’є дзвін
І кличе усіх на майдани.

21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи. До цієї дати в бібліотеці пройшла година мужності « Майдан мужності – нескорені герої». Присутні під час заходу згадали та вшанували патріотизм й мужність наших героїв, які постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору. Було переглянуто епізоди з документального фільму «Революція Гідності», де розповідалося про героїв Євромайдану, які заради свободи та кращого майбутнього поклали на вівтар  своє життя. Вони показали усьому світу, що вищою метою українського народу є збереження людських цінностей та демократії, а будь – яке зазіхання зі сторони ворогів зазнає невдачі і буде покаране. 

 

 

Веселкова наша мова

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,             

У барвінки зодягайся, моє щире слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.
Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,
Як з колиски дорогої мовоньку кохали.

Л. Забашта

Мова входить в життя людини з її дитинства, колискової мами та перших слів. Вона прекрасна і барвиста, мелодійна і співуча. У ній – історія, звичаї та традиції народу, без неї не може існувати суспільство, адже саме мовою ми спілкуємося та за її допомогою пізнаємо світ. Починаючи з 1997 року, в Україні щорічно, 9 листопада, в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця, відзначається День української писемності та мови.

До цієї дати в бібліотеці проведений бібліотечний урок « Веселкова наша мова». На захід завітали учні 3 класу нашої школи разом з учителем Бабій А.І. До заходу  була організована книжкова виставка «Веселкова наша мова», на якій представлено книги український письменників про нашу чарівну мову.

Протягом століть український народ зберігав рідну мову, збираючи до її скарбниці найдорогоцінніші перлини людської мудрості. Великою мірою, саме завдяки слову Нестора-Літописця, Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Василя Стуса та багатьох інших видатних співвітчизників, Україну знають у світі як державу з героїчною історією, багатою, самобутньою культурою, де живуть і творять щедрі душею, працьовиті та миролюбні люди.

Під час проведення заходу юні користувачі перейнялися розумінням того, яким тернистим був шлях української мови, але вона живе, розвивається і залишається одним із головних чинників утвердження демократичного громадянського суспільства. Маючи одну з найкрасивіших мов світу, ми всі бажаємо вивчати і утверджувати рідну мову.