Сповідаю жалобу сумну

Пройду не раз відомими шляхами,

Де страх в повітрі висне до цих пір,

І хоч усе вже поросло мохами,

Його ніхто забути не зумів.

Це Голокост – всього одне лиш слово,

Та його сенс – пекучий болі жар,

Вбивали всіх!.. старого і малого,

І мало хто життя порятував.

Дивились в вічі, не щеміло серце,

Пуста душа і всі думки пусті,

«Як можеш ти стрілять? Скажи, убивце!

Вони ж прийдуть до тебе уві сні.»

27 січня у всьому світі відзначається День пам’яті жертв Голокосту. В цей день у 1945 році було звільнено в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц - Біркенау в Освенцімі.

 Доки жива людська пам'ять, трагедію Голокосту слід не забувати. Людство мусить пам’ятати про мільйони ні в чому не повинних євреїв і представників інших національностей, про чоловіків, жінок і дітей, яких було знищено варварськими методами,в роки другої світової війни.

До цієї скорботної дати в бібліотеці організовано виставку – реквієм « Сповідаю жалобу сумну».
Тепер, коли Голокост відходить у минуле, нинішнє покоління має продовжити естафету пам’яті і відстоювати гідність людини та докласти зусиль до недопущення геноциду і злочинів проти людяності.