370 років штурму
фортеці Нестервар.
На
карті відомого дослідника України французького історика Г. Боплана Тульчин в
1650 році зображений укріпленням, обнесеним земляними валами та дерев'яним
частоколом. Північний район міста з назвою «Завалля» якраз і знаходився тоді за
межами міського земляного валу. Однак для простого люду умови ці виявились
кабальними і викликали ще більш могутню хвилю народних повстань на Поділлі,
після яких залишки розбитих польських військ поспішно сховались в фортеці Нестервар.
У
ліквідації цього небезпечного ворожого тульчинського багатотисячного гарнізону
керівництво бойовими діями повстанців належало героїчним полковникам Максиму
Кривоносу, Івану Ґанджі та Остапу Гоголю, загони яких після гучних і
блискавичних перемог у Немирові рушили до Тульчинської фортеці, заздалегідь
передбачливо укріпленої поляками і євреями та готової до облоги.
20
червня 1648 року почався жорстокий штурм фортеці Нестервар. Спочатку три
козацько-селянські атаки були відбиті і відкинуті до меж сучасного села Кинашів,
але повстанці з такою силою і люттю штурмували фортецю, що перелякані поляки,
нарешті, згодились на перемир'я та на вимоги козаків видати їм всіх оборонців з
числа євреїв у кількості (за неточними даними) до 2-х тисяч чоловік, як таких,
що відмовились прийняти християнську віру. Після цього акту повстанці заволоділи
фортецею та її скарбами. В уяві сучасників, які повсякчас проходять
сьогодні повз автовокзал, взуттєву фабрику чи середню школу № 1, де колись
стояли грізні і величні стіни фортеці,
напевне, образно і хвилююче постають трагічні епізоди того кровопролитного і
відчайдушного штурму міцної Тульчинської фортеці влітку 1648 року.
Для
українського народу перемога в Тульчині мала велике історичне значення,
символізуючи собою міць і силу народного духу, впевненість у правоті визвольної
місії, змушуючи шоковане польське суспільство рахуватись з повстанцями та
водночас робити для себе серйозні висновки.
До цієї дати в бібліотеці пройшла
година спілкування «370 років штурму фортеці Нестервар».