Голод: біль і жах українського народу

      До Дня пам’яті жертв голодомору та політичних репресій в нашій бібліотеці проведено годину пам’яті "Голод: біль і жах українського народу".

         Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932-1933 р.р. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених. Невідома кількість жертв – від 3 до 12 мільйонів, але протягом всієї історії людства вважається найбільшою трагедією.

        Діти розповідали спогади своїх дідусів і бабусь про страшні жахіття голодомору.

     До заходу була презентована книжкова виставка «Ми в цій землі житами проросли…».

       На виставці представлено документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль спричинені тоталітарним режимом.

      Заслуговують уваги книги «Голод на Поділлі» Іллі Гавриловича Шульги – книга болю та скорботи, в якій вперше наводяться донедавна закриті архівні матеріали 20 – 40-х. років  про трагедію подільського селянства; «Жнива скорботи» Роберта Конквеста, який ще у ті роки не захотів брехати і сказав світові про те страшне винищення; роман Андрія Гудими «Кара без вини», в якому автор звертається до жахливих подій, що внаслідок безглуздої сталінської тоталітарної політики мали місце в Україні у 1932 – 1933 роках; «Голодомор. Геноцид українського народу 1932 - 1933» Владислава Верстюка, Володимира Тиліщака, Ігоря Юхновського; з історичного дослідження К. В. Завальнюка та Т. В. Стецюка «Червоний смерч над Поділлям» ми дізнаємось про жахіття людоїдства 1932 – 1933 років.

         Діти куштували запашний хліб, згадували, що їхні ровесники в 1932 – 1933 роках голодували.

        Можна багато разів преписувати історію. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Правду про страшні події. 
       Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати її.